Форум фанатов александрийского футбола

Вот статья о наших соперниках, как мы сможем с ними конкурировать....я не представляю.....вот ссилка http://devyatka.com/news/ukraine/first/372.html

Знайшов інтервю Первака на сайті Ниви.

Капітан тернопільської “Ниви” Віталій Первак пішов із команди та завершив футбольну кар’єру
Завершив свою футбольну кар’єру капітан тернопільської “Ниви” Віталій Первак (39 р.). Про нинішню і колишню “Ниву” та про “молодих” і “старих” футболістів розповідає капітан в ексклюзивному інтерв’ю для наших читачів.
У “Ниві” Віталій Первак провів два сезони у вищій українській лізі, а цьогоріч виборов із командою путівку до першої ліги. Його називають рекордсменом українського футболу за кількістю проведених матчів у чемпіонатах незалежної України — їх у нього 477.
“Дай Боже, щоб знову так було...”
— Ви бачили тернопільську “Ниву” у різні періоди, тож можете оцінювати, у якому напрямку вона рухається...
— Достатньо подивитися на цю стару фотографію.
Вона зроблена під час чемпіонату 1997/98 рр., після гри із київським “Динамо”. Ви бачите — повен стадіон людей. Дай Боже тернопільському футболу дожити до моменту, щоб знову так було. Бо після тієї гри в Тернополі вже, напевно, жодного разу не було повного стадіону.
Безумовно, у сезоні 1997-1998 “Нива” продемонструвала найкращі свої результати, посівши 6-7 місце за забитими м’ячами.
Викладалися на 100%
— Завдяки чому це стало можливим? Чим сприятливі були тодішні умови для досягнення таких результатів?
— Все дерево футбольного клубу працювало в єдиному режимі, кожен чітко і на повну виконував свою роботу — і президент клубу Володимир Мариновський, і тренерський штаб на чолі з Ігорем Яворським, і кожен із гравців. До речі, тодішня “Нива” складалася у більшості із “ветеранів” — тих, кому за 30. У кожній грі таких на полі було близько половини, а то й більше.
В інших командах таких гравців “списували”, вважаючи, що вони вже старі. Але Ігор Яворський давав їм шанс — і люди викладалися в “Ниві” на сто відсотків. І вигравали в молодших за віком команд. Такої команди на той час ні в кого не було.
— Можете пригадати свій найважчий матч?
— Найважчий був, напевно, найпершим. Мій дебют у “Ниві” (Тернопіль) проти “Таврії” (Сімферопіль). То було у 1997 р., зіграли ми 1:0, на воротах стояв Никитенко. Дебют, як на мене, завжди важкий, а я у вищій лізі почав грати у 27 років — відчував певний психологічний тиск і дуже велику відповідальність на собі. Адже у 27 років у вищу лігу грати вже не кличуть. А мене покликали. І я вирішив використати цей шанс.
— Коли ж справи в команді почали йти все гірше — чим це було зумовлено?
— Звісно, команда мала фінансові проблеми. І з першої ліги вони тоді доволі швидко вилетіли. Буквально за два роки, команда опустилася до другої ліги... Тепер бачимо черговий підйом.
"У Тернополі прибутки рівняються з видатками"
— Якою ви побачили нинішню “Ниву”, коли повернулися з “Олександрії”?
— Прагнення перемагати, працювати є, але матеріальної бази немає. Із футбольної інфраструктури залишилося ще те, що було в 1997 р., однак воно стало ще гірше. А з людським фактором у команди все гаразд.
Зараз, на жаль, команда у важких фінансових умовах, тож тренерському складу важко добитися хороших результатів. Тренери й так крутяться як білка в колесі.
— Як виглядає фінансовий бік життя футболіста? Чи легко, як часом вважають, їм даються гроші?
— У Тернополі прибутки майже рівняються із видатками. Але футбольний вік дуже короткий. І тут вже залежить від того, хто як працює і кому як пощастить. Хтось може щось заощадити, і, залишивши футбол, розпочати власну справу. Інший може все життя програти у футбол, а завершивши кар’єру, не мати ні квартири ні машини. Зрозуміло, у кожного гравця команди — свій клас і рівень, тому й оплата праці в кожного різна.
— А які видатки мають футболісти?
— Оплата за квартиру та харчування — з їхньої кишені. Хоча у солідних клубах футболіст просто грає у футбол і більше нічим не переймається. Може колись і в “Ниві” так буде.
— Яке місце “Нива” займає серед українських команд першої ліги за рівнем оплати праці?
— Безумовно, її можна віднести до найбідніших. Навіть не знаю, чи в цьому рейтингу знайшался б ще одна команда, котра стала б нижче за тернопільську.
— А які команди можете назвати з найбагатших у першій лізі?
— “Волинь” (Луцьк) або ФК “Львів” мають непорівняно краще фінансування. Про команди прем’єр-ліги, звісно, говорити не доводиться, нам того і не треба...
“Дуже захотілося додому”
— Чим же тоді привабив Тернопіль після того, як ви пограли і в “дорожчих” командах?
— Багато років пройшли у майже безперервних роз’їздах, і якось навіть незчувся, як доньці Олі виповнилося 15 років, а фактично не бачив, як вона росла. Просто в якийсь момент сильно захотілося додому... Тож ми переговорили із президентом “Ниви” Степаном Рубаєм і домовились, що я гратиму, скільки зможу, а далі працюватиму в клубі тренером. Така перспектива свого часу мене підкупила, щоправда, вийшло, як бачимо, зовсім навпаки...

“Мріяти не люблю”

— Де і яким бачите себе, наприклад, за років десять?
— Просите помріяти вголос? Знаєте, я не люблю загадувати наперед, а мріяти — тим паче. Для прикладу — останній випадок. 9 вересня “Нива” (Тернопіль) їхала грати з моєю попередньою командою — ПФК “Олександрія”. Хлопці тоді жартували: “Ну як, поїдеш до себе додому футбол грати?”. Кажу: “Чекайте, ще треба дожити”. Минуло буквально два дні, і мене вже в “Ниві” не стало.
А ви кажете — десять років... Тут за два дні все настільки різко змінилося... Ще ввечері я був у команді, а наступного дня о десятій ранку — вже не був...
— Можете робити якісь прогнози на найближче майбутнє для “Ниви”?
— Хіба що дуже приблизні. Прогнозувати результати наступних матчів — не зовсім етично стосовно колишніх колег. Але маю надію, що “Нива” нікуди не вилетить, гратиме у першій лізі, і ще очки свої набере.
Потрібно лише терпіння — і команді, і тренерам. І вболівальникам теж. Зараз мені, сидячи на трибуні, не дуже приємно бачити випадки неадекватної поведінки після кількох пляшок пива, чути малоприємні вигуки в бік “Ниви”...
— Що хотіли б побажати тим хлопцям, які вже грають у футбол, і тим, які ще тільки вирішують, чи займатися ним? Кому варто, а кому не варто йти в професійний футбол?
— А чому б не йти? Йти завжди варто. Завжди краще спробувати цей виклик долі, аніж потім усе життя шкодувати. Зрештою, футбол є не тільки великий, а й любительський. І діти йдуть у спортивну школу не за гроші, а тому, що лю***ть футбол.
Гроші з’являються вже пізніше. Один тренер колись казав: “Молодим гроші давати не можна — гроші їх псують”. Мене свого часу це трохи образило. Але згодом зрозумів, що він був правий. Коли футболіст за півроку заробить великі гроші, надалі він вже не так зацікавлений у своїх результатах.
Мені завжди було простіше грати з людьми, яким є за що відповідати. Старші, хто вже має сім’ю та дітей, і на полі ведуть себе відповідальніше.
Так, зараз пішла тенденція на омолодження футболу: “Молоді за грішми не питають, нічого не вимагають”. Я можу на це відповісти: “Але вони й не грають”. Зріла людина, якій треба утримувати сім’ю, звісно, питатиме про гроші.


“Зібрати стару “Ниву” цілком можливо”

— Чи підтримуєте зараз контакти із тодішнім ветеранським ядром? Як у кого склалася доля?
— Багато з них стали тренерами. Ігор Яворський зараз тренує ФК "Львів". Ігор Біскуп — тернопільську "Ниву". Юрій Чумак — головний тренер кременчуцького "Кременя". Юрій Фокін — у "Феніксі-Іллічівець” (Калініно). Брати Капанадзе виїхали в Нижній Новгород, у Росію. Богдан Самардак працює в Рівному, теж, здається, пов'язаний із футболом. Андрій Шпак грає за "Марспирт" (Марилівка) на першість області. Ще міг би грати і грати за "Ниву", але, видно, не хоче.
— Чи можливо, що тодішня "Нива" у старому складі збереться на якийсь, приміром, товариський матч? І проти кого вона могла б зіграти?
— Думаю, що цілком можливо. Чому б і ні? А зіграти можна було б навіть із нинішнім складом "Ниви". Я ж бачив, наприклад, як Ігор Біскуп тренується із командою — він виглядає не гіршим за молодих.
Так що за потреби ми цілком могли б зіграти такий матч. Щоправда за братів Капанадзе та інших з тодішнього "грузинського легіону" не знаю — чи могли б вони приїхати. А решту — тут, в Україні, тим паче пов'язані з футболом.
— Із "грузинського легіону" хтось в Тернополі чи в Україні залишився?
— Гвіанідзе грає. Каха Дгебуадзе десь тут бізнесом займається. А інші, здається, не залишилися. Зрештою, братів Капанадзе ми легіонерами ніколи й не вважали. Навіть жартували з них: "Та які ви грузини? Ви вже українці!".
— За скільки часу вони стали "українцями"?
— Та одразу, як кожен із братів забив по голу, вони стали "свої хлопці".
Загалом настрій у команді був дуже позитивний, не було поділу на старших і молодших. Так, дистанцію тримали, але дуже по-товариському. Ту обстановку, як на мене, можна навіть назвати сімейною. Лише приємні враження залишилися.
— Ви бачили два склади "Ниви". Чи міг би хтось із нинішнього складу теоретично мати змогу увійти до основи тодішнього?
— Теоретично — можливо окремі гравці були б на перегляді. А практично — не бачу такої можливості. Але то були одні часи, а зараз зовсім інші. І футбол зараз інший. Порівнювати дуже важко і не хочеться цього робити. Зараз футболіст, якому за 30, вже "пенсіонер", він вже на полі ледь ходить, ледь дихає. А той самий Біскуп грав до 42 років. І на тренуваннях він зараз працює чи не більше ніж усі футболісти. Просто варто дивитися на таких і брати з них приклад.

Біографія

Віталій Первак народився у 1970 р. в Старокостянтинові Хмельницької обл. Навчався у Кам’янець-Подільському педінституті на факультеті фізвиховання.

У 22 роки дебютував у професійній команді “Карпати” з Мукачевого.

Також грав у командах: “Случ” Красилів, “Поліграфтехніка” Олександрія, “Волинь” Луцьк, “Прикарпаття” Івано-Франківськ, ПФК “Олександрія”, “Нива” Вінниця.

За тернопільську “Ниву” на позиції захисника зіграв у чемпіонатах 1997/98, 1998/99, 2008/09 рр. 85 матчів, забивши чотири голи.

Треба ще трохи почекати...Лавренко сподівається, що ми таки візьмемо бронщу і ось тоді усе буде НУ я в це вірю...Вонип ще обіцяли гру ветеранів та презентацію книги про ПФКО!

цікаво, шо там за книжечка така вийшла!
знаю що там має бути матеріал і про фанатів!

Книга про клуб вже поступила у продаж, в касах стадіка. Вартість - 50 грн.