Форум фанатов александрийского футбола

Я не знаю, що там Лавренко казав, але ж він сам наголосив на тому, що у цьому році Ми святкуємо 20 років клубу. Якби Ми були правоприємниками "Шахтаря", то святкували б зовсім іншу дату І до того ж Лавренко може казати що завгодно, але поки він це не підкріпить юридично, його слова й гроша ломаного не кошутують
А поки Лавренко вирішує цю справу кидаю Вам наступну хфоточку команди зразка "Березень 2003 рік". Ми тоді грали у Вишці і саме у березні клуб змінив назву з ФК на ПФК, але це вже зовсім інша історія, про неї побалакаємо у наступному пості.
Склад команди такий був:
1. Голкіпери: Чопик, Стороженко, Хрієнко, Карпов
2. Захист: Мокрицький, Ратій, Гаврюшов, Первак, Козарь, Журка
3. Півзахист: Буличьов, Вітер, Приходько, Слюсар, Селезньов, Шевчук, Жилін, Городов, Сібіряков.
4. Напад: Телятников, Покладок, Розлач, Ярош, Козакевич, Нодь, Шпірка.

Отредактированно poligraf (19.01.2010 05:39:58)

Марко написал:

я так розумію, ти виложив фото плакату. А є цей плакат в оригіналі, щоб його можна було відсканувати?

Плакат є і не один, ще в мене є кажись два плакати Але ж ти розумієш, що вони великого формату

100% AMF !

оо...це вже цікаво

Пропоную Вашій увазі фото: Еволюція клубної емблеми
Сама перша, то зі львов, а ось які були потім:

Настала черга і тих часів, коли наш клуб очолював Анатолій Раденко (з 1998 по 1999 роки). На посаді головного він змінив Анатолія Марусіна. Чому? Так як у сезоні 1997/98 наш клуб посів загальне 16 місце серед 22 команд учасниць.  Я пропоную Вашій увазі інтервю Лавренка та фото клубу тих часів (фото поганенької якості, але краще ніж нічого).

Інтервю з нагоди закінчення виступу команди в 1-му колі 8-го національного чемпіонату з футболу в першій лізі. Вболівальники «Поліграфтехніки» надовго запам'ятають вдалий фініш команди, яка в останніх матчах здобула 10 очок (перемога над ФК «Черкаси», « ЦСКА-2», «Нива» (Вінниця), нічия з «Поліссям» і зайняла почесне 8-е місце в турнірній таблиці.

-    Миколо Миколайовичу, в чому успіх такого фінішу?
-    Самий головний успіх полягає в тренерському складі футбольного клубу і головного тренера А.Раденка. На мій погляд, за останні 2 роки - це один з кращих тренерів-професіоналів у «Поліграфтехніці». А.Раденко зумів мобілізувати гравців, віднайти момент істини у важкій фінансовій ситуації, морально і фізично згуртувати колектив. Не дивлячись на недостатність реалізації створюваних можливостей за 90 хв. гри на полі ми змогли закінчити перше коло задовільно. Команда ставила задачу увійти в десятку тому, що буде дуже важким друге коло. П'ять команд покидає 1-у лігу. Ми не змогли укріпитися більш кваліфікованими гравцями, тому надіялися на мобілізаційне зерно, яке професійно згуртувало футболістів під керівництвом тренерського складу. Теорія, практика тренування, настрій команди допомогли, але була й доля удачі: перемога над ФК «Черкаси», «ЦСКА-2», ФК«Нива». Але були й «проколи». Гіркі поразки від «Шахтар-2», «Явора»,але зі «Сталлю» зіграли внічию. У«Металурга» вдома ми повинні були взяти 3 очки,а зіграли внічию. Ось наші «проколи» в першому колі.
-    Яка ситуація в клубі сьогодні, чи виплачено зарплату гравцям?
-    Ситуація в «Поліграфтехніці» досить складна. Клуб один на один в місті і в області. Перше коло припало на добудову нового стадіону. Те, що ми зробили всередині чаші - це ще не комплекс,багато ще робіт по завершенню... Великі проблеми з ПФЛ України. Згідно регламенту, команди, які приїздять на гру до Олександрії повинні мати готель від стадіону не більше 30 хв. подолання відстані. У нас готелю немає. Цю проблему треба вирішити до весни, щоб не зняли команду з 2-го кола.
Фінансовий стан вкрай поганий. Команда пішла на відпочинок без зарплати і преміальних (за виграш). Ряд футболістів можуть не продовжити контракти, психологічна обстановка в команді складна. 2 стадіони повністю на балансі клубу. Їх треба підтримувати в належному стані: освітлення, прибирання, підготовка поля, охорона. Це все вимагає додаткових коштів. У великих містах утримання стадіонів проводиться з місцевого бюджету. Ми ж самі утримуємо їх за рахунок футбольного клубу (більш 20 чол.). Може так трапитися, що коли не буде підтримки з боку обласних і міських органів влади, клуб не зможе продовжити виступ у 2-ому колі.
-    Як на це реагують гравці?
-    Вони надіються,що ми до кінця року зможемо розрахуватися з ними. Для цього шукаємо резерви. Завдяки підприємству «Інтер-Контакт», підтримці народного депутата України О.Єдіна, який є палким прихильником українського футболу, віце-, президента О.В. Гончарова ми змогли закінчити перше коло і, на мою думку, непогано. Заслуга «Інтер-Контакту» відчутна, на протязі 6-ти місяців він надавав матеріальну і фінансову допомогу клубу. Це головний критерій успіху, що «Поліграфтехніка» зайняла 8-е місце в турнірній таблиці.
- Микола Миколайовичу, ми будемо надіятися і вірити, що народний депутат України О.Й.Єдін, як палкий прихильник і меценат українського футболу і надалі буде надавати допомогу нашій команді, яка є взірцем спортивної слави не лише міста, а й області. Чи будуть зміни в команді?
Так, клуб, гравці, тренери високо цінять допомогу «Інтер-Контакту» і народного депутата О.Єдіна, який в складний час підтримує команду. Найближча перспектива, щодо зміни складу команди, так після аналізу виступу в 1-ому колі, якщо будемо грати у 2¬-ому колі, ставимо задачу бути серед 6-ти кращих команд. Не секрет, що одним з показників, які дають можливість грати у вищій лізі повинен бути «класний» стадіон. Це в нас є. Тому на слідуючий чемпіонат можна подумати і про фавориство за 1-у із 2-х путівок до вищої ліги. Але це можливо при умові, якщо цього будуть бажати городяни, депутати, мер міста, губернатор.
Сьогодні стоїть питання заміни 30% футболістів, нових гравців.І В.Мельниченко, і О.Прудкий,і О.Сендель сьогодні не відповідають    критеріям гри «Поліграфтехніки». Нападаючих сьогодні, практично, немає. Задачі і вимоги : 2-3 гравці - передня лінія, 2-3 крайні захисники. Ведуться переговори з Вінницею, про перехід С.Боровського. Якщо ми дійдемо до взаємовигідного консенсусу, то весною ми побачимо С.Боровського в «Поліграфтехніці». Зміни в команді будуть лише за умови підсилення гри. Будуть запрошені гравці, які вже мають досвід гри за першу лігу, віковий ценз яких не перевищує 25-27 років. До команди буде залучено 2-3 футболістів з «Кристалу», треба профільтрувати всі місцеві таланти, а вони в нас є. Підтвердження цьому вдалі виступи «Кристалу» на протязі багатьох років на приз «Шкіряний м'яч».
-    Футбол - це бізнес?
В певній мірі, так. Посудіть самі, купляючи гравця за 30 років, через рік-два ми не можемо повернути й половини витрачених коштів. А кожна витрата коштів повинна компенсуватися. Футбол - це і спорт, і бізнес. І від цього нікуди подітися. Буде грати він чи ні, а гроші плати.
-    Зараз футболісти у відпустках, коли буде перший збір?
В 20 числах грудня футболісти зберуться на збори. За 10-12 «втягуючих» днів, можливо   буде   контрольна   гра з «Зірко», ФК «Черкасами». Плануємо провести з футболістами Кременчука, Світловодська, Черкас, Кіровограда в нашому залі, в якому проведно ремонт. Плануємо провести професіональний турнір з призовим фондом. З нового року буде новий розклад тренувань і зборів.
-    Коли розпочинається друге коло і чи будуть зміни ПФЛ, щодо 1-ї ліги?
-    Так. Зміни будуть, я вже говорив, що 5 команд покидає 1-у лігу, 2 команди виходять у вищу лігу, а 3 команди приходять, у 1-й лізі залишається 18 команд проти 20-ти у нинішньому.
Тепер календар буде складений за принципом вдома - виїзд - по 1-й грі на тиждень у вихідні дні. Це, по-перше, збереже фізичний потенціал команди, заощадить кошти на переїздах, по-друге: більше вболівальників зможуть відвідати гру. Ігри розпочнуться в 1999 році в 20 числах березня. Ми перші дві гри будемо грати вдома.
-    Щоб ви побажали гравцям і вболівальникам міста?
-    Втратити команду дуже легко, а щоб повернути до 1-ї ліги досить важко. Лише за підтримки вболівальників, міської влади, комерційних структур, патріотизму гравців команда в змозі добре грати. Підтримавши футбол - ми підтримаємо честь і славу спорту Кіровоградщини,футбол-це свято, яке не повинно закінчуватися.
Хочу сказати, що розвиток спорту в Олександрії повинен бути масовим. Це - здоров'я, сила, радість. Для цього потрібно бажання, допомога і сприяння всіх, хто хоче бачити здоровими і сильними своїх дітей,близьких, друзів. Я вірю, що спорт в Олександрії буде жити, серед них і Великий футбол Олександрії.

У кінцевому підсумку команда зайняла 5 місце серед 20 команд.


Хо звернути вашу увагу на 2-х гравців. Вони знизу. Це Гаврюшов (2-й ліворуч), який зараз знаходиться на оглядинах у ПФКО та С. Гецько (6-й ліворуч) - брат відомого Івана Гецько, в минулому гравця "Дніпра", "Карпат", "Кривбаса", "Металіста" тагравця Національної Збірної.

Отредактированно poligraf (22.01.2010 05:04:23)

Щодо Боровського...зіграв за ПФКО 161 гру та наколотив 7 мячів.
А такі ось квиточки колись були в обігу:

оч интересно)))ждем продолжения!!!

Чопика і Іванова в розділ Зірка!

Чопик Тарас     вратарь


Народився 2 лютого 1972 року в м. Львів.

1992 Переходная лига. "Газовик" Комарное
1992/93-1995/96 2 лига. "Газовик" Комарное
1996/97-1999/2000 1 лига. "Волынь" Луцк
1999/2000-2000/01 1 лига. "Полиграфтехника" Александрия
2001/02-2002/03 Высшая лига. "Полиграфтехника" Александрия
2003 "Анжи" Махачкала, Россия
2003/04 1 лига. "Нива" Винница
2004/05 2 лига. ПФК "Александрия"
2005/06 2 лига. "Днепр" Черкассы
2006/07 2 лига. "Днепр" Черкассы

Все обГУГЛил......поиски продолжаются))))


Бей своих! Чтоб чужие боялись!
ЧП под названием "Рыбка-Матюк" серьезно взбудоражил украинский футбольный мир. Но урок не пошел впрок. Нежданно-негаданно в худшую сторону понесло вратарей. Пример молодого голкипера киевского "Динамо" стал заразителен для стражей ворот черкасского "Днепра" и луцкой "Волыни". Тарас Чопик во время игровой паузы решил врезать своему молодому одноклубнику Артему Иванченко, в свою очередь, вратарь хозяев поля Всеволод Романенко, "зидановским" приемом попробовал объяснить Роману Максимюку, что тот не прав. Парадоксальность этих инциндентов в том, что свои били своих. "Отрицать негативные последствия подобного поступка Тараса Чопика я не могу, - сказал наставник "Днепра" Вячеслав Заховайло. - Такие вещи делать попросту нельзя. Но во всем есть один нюанс - наш вратарь не ударил, а просто обхватил рукой челюсть Иванченко и толкнул его. К таким действиям Чопика подтолкнуло поведение Артема, который на игровое замечание капитана команды и человека вдвое старшего за него ответил нецензурной бранью. Что поделаешь, такая сейчас молодежь. В минувшие времена все было иначе. Однако это не снимает вины с Тараса. Несмотря на то, что он уже успел извиниться перед Иванченко, обязательно будет серьезно наказан".

Отредактированно МоскалЬ (28.01.2010 03:50:22)

Продовжуємо тематику: Зірки нашого клубу. І на черзі - Сергій Лактіонов. Вибачайте, але фото з ним ніде не знайшов, тому вашій увазі статистичний матеріал та інтервю за 2000 рік (інтервю записав Микола Коваль).

Сергей Лактионов:
Родился 3 октября 1967 г. в с. Нововладимировка Голопристанского района Херсонской области.
Первый тренер – В.Г. Киянченко (киевский спортинтернат).
Амплуа – полузащитник.
Выступал за команды: «Зирка» (Кировоград) – 1985-85, 1988-89, 2000-02; СКА Киев – 1986-87; «Заря» (Бельцы, Молдова) – 1989; «Кремень» - 1990-92; «Полиграфтехника» - 1993-96, 1999 (157 игр – 19 мячей); «Нефтехимик» (Нижнекамск, Россия); «Борисфен» - 2000.

В детстве, как и большинство мальчишек, увлекался футболом. Видно, получалось неплохо, и однажды мой брат и учитель физкультуры отвезли меня на просмотр в Киевский спортинтернат. Взяли на год с испытательным сроком, потом даже хотели отчислить как бесперспективного. Помог «Кожаный мяч». Выступая за Херсонскую область, я приглянулся тренерам юношеской сборной Украины и вскоре уже выступал за сборную республики на приз ЦК ВЛКСМ «Юность». В зональных соревнованиях мы были первыми, а меня признали лучшим нападающим турнира. Победили мы и в финале всесоюзного турнира в Белгороде, потом меня пригласили на тренировочный сбор юношеской сборной Союза. Когда же я приехал в интернат забирать документы, то мне их уже не отдавали…
Когда вы впервые оказались в Кировограде?
После окончания спортинтерната меня, 17-летнего мальчишку, пригласил в «Зирку» Ю.И. Горожанкин. Немаловажным был и тот факт, что мне, совсем еще молодому человеку и футболисту, помогли поступить на факультет физического воспитания Кировоградского пединститута. В 1984 г. ко мне лишь присматривались тренеры и партнеры, зато уже в следующем году я стал игроком основного состава. А затем пришло время служить в армии, и, так как особых вариантов не было, я оказался в киевском СКА. Правда, за два года игр провел не так и много. Учитывая, что в СКА тогда «служили» Хапсалис, Каплун, Яловский, Художилов, Ралюченко, Свистун, Тропанец, Гайдаш и другие, пробиться в основной состав команды было нелегко. Затем на два года я вновь вернулся в Кировоград, а перед уходом в «Кремень» успел поиграть в западной зоне второй лиги за молдавскую «Зарю». В Кременчуге, куда меня пригласил президент В.Н. Дмитренко, отыграл три года. В течении первого полугодия получил квартиру, женился (жена – Ира, сын – Игорь). О той команде у меня остались наилучшие воспоминания, но в 1992 г. руководство клуба «ушло» главного тренера В. Лозинского. Со временем пришлось «уйти» и тем, кто его поддерживал…
И вы вновь оказались на Кировоградщине, на этот раз в Александрии…
Да, в «Полиграфтехнику» меня пригласил Ю.Г. Коваль. В Александрии я провел в общей сложности почти 5 сезонов, выступая на месте левого полузащитника. В 1996 г. получил сразу два предложения – от «Ворсклы» и нижнекамского «Нефтехимика». «Ворскла» выступала в высшей лиге, «Нефтехимик» - в первой российской лиге. Смущала и отдаленность Татарстана от дома. Но условия тогда в России были намного лучше. В Нижнекамске мне предоставили 2-х комнатную квартиру, со мной были жена и ребенок. И условия контракта выполнялись четко. Вместе со мной играли украинские легионеры Сергей Романишин и Владислав Лютый. Микроклимат в команде был бесподобный, и коллектив выступал удачно. Вообще я считаю тот период времени (1993-1998, Александрия – Нижнекамск) лучшими в своей карьере.
После обвала рубля и экономического кризиса в России пришлось вернуться домой?
Да, изменились условия, начался поиск нового клуба. Тренировочные сборы прошел с липецким «Металлургом», но в итоге вновь оказался в «Полиграфтехнике». Здесь, кстати, тоже все складывалось не так уж просто. В сезоне 1998/99 при задаче войти в лучшую 6-ку команда финишировала 5-й. Но стоило 9-й чемпионат начать неудачно, оказалось, что я не оправдал надежд. Да и условия контракта руководством клуба не выполнялись.  Когда «Борисфен» принял А. Бузник, он и попросил помочь молодой команде решить задачу выхода в первую лигу. Задачу то мы выполнили, но условия оказались еще хуже чем в Александрии. Ребята не получали ни премиальных, ни хотя бы символических подарков. И вот я оказался в «Зирке».
Не страшно трижды входить в одну и ту же реку?
Кировоград для меня родной город. Здесь я сделал первые шаги в большом футболе. Из этого города у меня жена. Квартира у нас в Кременчуге.
На протяжении 16-летней футбольной карьеры игрока тебе довелось поработать под началом многих тренеров. Что ждет тебя, когда повесишь бутсы на гвоздь?
Я вспоминаю тех, с кем пришлось играть (Николай Латыш, Николай Федоренко, Александр Хапсалис). Это было не только огромное удовольствие, но и отменная школа. Юрий Горожанкин много с нами работал. Оставался после тренировок, доверял молодым. Юрий Коваль также строит свои отношения на доверии, что очень важно для футболистов.
Что же касается меня, то я также готовлюсь к тренерской работе, веду дневник, записываю самое полезное.

Отредактированно poligraf (26.01.2010 08:19:31)

Коли кидаєте ту чи іншу статтю спочатку перевірте чи немає її на сайті - розділ "Історія"

Отредактированно poligraf (27.01.2010 03:06:10)

Ого, зачьотні значки...З левом я вже бачив, а от з літерою "А" - ні ... Хм...прикольні такі...

Щодо ситуації з клубом, яка виникла у 2003 році...своє слово сказав і Лавренко. Прочитайте його інтервю одній з місцевих газет, воно досить цікаве та, я вважаю, є актуальним і в наші часи, особливо, коли мова йде про те, чи потрібна ПФКО Премєр ліга!

Интервью Лаврнеко:

В жизни, когда человек делает то или иное дело, нужно сказать людям почти всю правду так, как оно реально есть. И судьбу не заводить в заблуждение, и игроков, и болельщиков, и тренеров не обманывать, и себя...
В последнее время, когда команда имела серьезные проблемы, в том числе финансовые мы искали возможности для того, чтобы выжить. Думали, что команда, которая играет в высшей лиге - это как бы символ к которому «пристраиваются» , и  хотят быть вместе. Но этого не произошло. Итог, который мы имеем - огромная задолженность по ФК, ряд проблемных вопросов и требований ФИФА и УЕФА. На протяжении двух последних недель работала специальная комиссия Федерации, которая изучала состояние дел в клубах и условия, необходимые для игры команд в высшей лиге : это - материально-техническая база, соответственная численность обслуживающего персонала, служба безопасности. В общем, 28 пунктов требований. Сегодня мы более чем на 60% не соответствуем им.  Какие-то можно решить без больших финансовых затрат, а другие - только при вложении средств. Например, для того, чтобы сделать подогрев (за отсутствие которого нас уже штрафовали два раза), нужно более 250 тыс. долларов.
Мы просто не в состоянии найти такие деньги... У нас были предложения от спонсоров, которые работают, так скажем, в области экономического пространства Кировоградщины. Когда я работал первым заместителем (областной администрации), я как-то управлял этим процессом и регулировал. Хотя были проблемы. Теперь же весь поток спонсорских денег сконцентрировали на кировоградскую «Зирку». И все, что могло бы быть помощью, все это перекрыто и закрыто. Решить проблему финансирования клуба через местный бюджет просто невозможно. То, что было предусмотрено - а это 100 тысяч гривен - использовано. Но я хочу для примера вам сказать, что к 1 июля нам нужно заплатить 180 тысяч гривен заявочного взноса. Вы сами можете все понять и оценить.
Условия же, которые мне ставили так называемые спонсоры, которые помогали, толкают практически на коррупционные действия. Я так не могу.
Финансовое положение клуба и невозможность сочетать в одном лице должность вице-президента ПФЛ и «родителя» погибающего под ударами санкций и постоянного безденежья клуба заставила, по словам Н. Лавренко, написать его заявление о сложении с себя полномочий вице-президента.
Я написал заявление Сафиуллину... Он пообещал помочь связаться с влиятельными бизнесменами. Были переговоры с Донецком. Но пока - ждем ответа.
Тем не менее, клуб в полном составе. Все игроки собрались и готовятся к встречам. А сам Н. Лавренко предлагает возглавить дело тому, кто сможет потянуть на себе воз всех проблем. Но очередь на должность руководителя не выстраивается.
Этот вид деятельности крайне убыточный. Я подчеркиваю: крайне. Для того, чтобы город мог увидеть на стадионе игроков высшей лиги - нужно приложить не только физические усилия. Но и финансовые ресурсы должны появится... Должна быть целая инфраструктура. Без нее клуб просто не может существовать... У области есть свой клуб. А "Александрия" всегда была самостоятельна. Такой и осталась.
А в конце добавил, может, в сердцах: «В Кировограде этому будут рады».

Отредактированно poligraf (28.01.2010 07:40:17)

Пропоную Вашій увазі фото гравців зразка: літо 2002 рік.

Верхній ряд: Ю. Хрієнко, Р. Ярош, Г. Приходько, В. Сахно, С. Чуйченко, В. Первак, О. Дробот (адмін), Ю. Мокрицький, А. Мартиненко, А. Балацький, В. Слюсар, О. Стороженко.
Середній ряд: О. Жилін, В. Шаран, Б. Палько (масажист), В. Фігель (тренер), Р. Покора (головний), Г. Іщенко (тренер), П. Сиренко (лікар), А. Покладок, В. Мазяр
Нижній ряд: А. Гаврюшов, О. Розлач, Ю. Шевчук, О. Козакевич, О. Журка, С. Косілов, О. Городов, О. Болотов, Р. Пасічниченко

В истории ПФКА бывали и курьезные моменты 2001-2002

После матча 7 тура в Мариуполе, разозленные назначенным в их ворота на последней минуте пенальти, футболисты «Полиграфтехники» в раздевалке решили проверить на прочность местные деревянные изделия. В итоге была выбита дверь в душевую и в щепки разнесен макет футбольного поля. После данного инцидента молотки и рубанки футболистам в руки, конечно, не всучили, но раскошелиться на кругленькую сумму клубу все же пришлось.

вот пожалуйста))) http://sport.vesti.ru/sport/doc.html?id=101752

А значки продаэ чловык з Кіровограду!!!!
Ще одна наша людина в "сусідньому" місті ))))

"Полиграфтехника" в Сумы не переезжает       

Некоторые СМИ распространили почти сенсационную новость: руководство александрийской "Полиграфтехники" в зимнее межсезонье планирует перевести команду в Сумы и объединить ее с местным ФК "Спартак", который после осенней части первенства в первой лиге занимает 13-е место. Поскольку в нынешнем чемпионате шансы сумчан на повышение в классе выглядят призрачными, город планировал занять место в элите путем слияния двух коллективов. Еще одним аргументом в пользу "союза" Александрии и Сум, стал... суперсовременный стадион "Юбилейный", который был отстроен в Сумах и на котором "Полиграфтехника-Спартак" смогла бы принимать своих соперников в высшей лиге. В качестве же инициатора объединения двух клубов из разных (!) областей упоминался председатель сумской обладминистрации Владимир Щербань, большой любитель футбола, принимавший непосредственное участие в появлении в Украине первого футбольного суперсовременного тадиона. В пятницу президент александрийского клуба Николай ЛАВРЕНКО согласился прокомментировать возникшую ситуацию.

- Сразу скажу, что ни о каком слиянии "Полиграфтехники" и "Спартака" не может быть и речи. Я не знаю, откуда появились эти слухи и кому все это надо. В Александрии об этом ни сном не духом не ведают, а мне за эти дни уже столько звонков было на эту тему. Может, просто кто-то специально хочет дестабилизировать обстановку в нашей команде? У меня на эту тему был уже разговор и с председателем сумской обладминистрации Владимиром Щербанем, но, как оказалось, он тоже узнал о возможном слиянии "Полиграфтехники" и "Спартака" из прессы. Наверное, это была чья-то новогодняя шутка, которая не удалась. Очевидно, чтобы прекратить подобные спекуляции, мы вынуждены будем подать в суд на тех, кто распространил эту псевдосенсацию.

12.01.2003

Да,было и такое.....

Порився в інеті та знайшов трохи інфи про Олексія Іванова:

ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ІВАНОВ: провів у клубі 60 ігор, забив 15 мячів.
Ось як про нього писали журналісти газети "Команда":
Вряд ли воспитанник донецкого футбола, принимая предложение отправиться в аренду в Александрию, поскольку для него не нашлось места в основном составе "Шахтера", предполагал, что он впоследствии будет благодарен судьбе за то, что она направила его на верный путь. Затратив на адаптацию в новом коллективе около года, Иванов постепенно вышел на ведущие роли в команде, однако кое-кто списывал заслуги форварда на низкий уровень соперников по первой лиги.
Достойным ответом скептикам стала игра Алексея, по манере напоминающего раннего Реброва, в чемпионате - 2001/02. С первого же матча, в Киеве, в целом для "Полиграфтехники" неудачного, нападающий продемонстрировал, что не перевелись таланты в Украине. Техничный, быстрый, удачно совмещающий индивидуальные действия с коллективными, он сразу же привлек к себе повышенное внимание, а стабильность выступлений лишь убедила скаутов других клубов в правильности своего выбора. Стало понятно, что в Александрии, которая по большому счету, дала ему путевку в жизнь, Алексей надолго не задержится . И в итоге оказался в составе "Карпат".

Останнє місце роботи - ФК "Харків"

ТАРАС ЧОПІК: 02.02.1972, м. Львів. Позиція: голкіпер. Зріст: 183 см. Вага: 76 кг. Грав за команди: "Карпати" (1989-92), "Газовик" (1992-95), "Волинь" (1995-98), ПФКО (1999-2001), "Анжі" (2001-02), ПФКО (2002-05), "Нива" (2005-07), "Сімург" (2007-09). У вересні 2009 р. із досвідченим 38-річним голкіпером керівництво клубу вирішило розпрощатися, але в останній момент запропонувало роботу тренера воротарів.
За ПФКО провів 96 ігор та пропустив 86 мячів

Отредактированно poligraf (05.02.2010 00:20:13)

Марко, твоя правда, як це я про ФК «Дніпро» забув : 40 матчів,24 пропустив.

Хто знає Гнатченко в лице?

  шо за гон?

Вот статья о наших соперниках, как мы сможем с ними конкурировать....я не представляю.....вот ссилка http://devyatka.com/news/ukraine/first/372.html

Знайшов інтервю Первака на сайті Ниви.

Капітан тернопільської “Ниви” Віталій Первак пішов із команди та завершив футбольну кар’єру
Завершив свою футбольну кар’єру капітан тернопільської “Ниви” Віталій Первак (39 р.). Про нинішню і колишню “Ниву” та про “молодих” і “старих” футболістів розповідає капітан в ексклюзивному інтерв’ю для наших читачів.
У “Ниві” Віталій Первак провів два сезони у вищій українській лізі, а цьогоріч виборов із командою путівку до першої ліги. Його називають рекордсменом українського футболу за кількістю проведених матчів у чемпіонатах незалежної України — їх у нього 477.
“Дай Боже, щоб знову так було...”
— Ви бачили тернопільську “Ниву” у різні періоди, тож можете оцінювати, у якому напрямку вона рухається...
— Достатньо подивитися на цю стару фотографію.
Вона зроблена під час чемпіонату 1997/98 рр., після гри із київським “Динамо”. Ви бачите — повен стадіон людей. Дай Боже тернопільському футболу дожити до моменту, щоб знову так було. Бо після тієї гри в Тернополі вже, напевно, жодного разу не було повного стадіону.
Безумовно, у сезоні 1997-1998 “Нива” продемонструвала найкращі свої результати, посівши 6-7 місце за забитими м’ячами.
Викладалися на 100%
— Завдяки чому це стало можливим? Чим сприятливі були тодішні умови для досягнення таких результатів?
— Все дерево футбольного клубу працювало в єдиному режимі, кожен чітко і на повну виконував свою роботу — і президент клубу Володимир Мариновський, і тренерський штаб на чолі з Ігорем Яворським, і кожен із гравців. До речі, тодішня “Нива” складалася у більшості із “ветеранів” — тих, кому за 30. У кожній грі таких на полі було близько половини, а то й більше.
В інших командах таких гравців “списували”, вважаючи, що вони вже старі. Але Ігор Яворський давав їм шанс — і люди викладалися в “Ниві” на сто відсотків. І вигравали в молодших за віком команд. Такої команди на той час ні в кого не було.
— Можете пригадати свій найважчий матч?
— Найважчий був, напевно, найпершим. Мій дебют у “Ниві” (Тернопіль) проти “Таврії” (Сімферопіль). То було у 1997 р., зіграли ми 1:0, на воротах стояв Никитенко. Дебют, як на мене, завжди важкий, а я у вищій лізі почав грати у 27 років — відчував певний психологічний тиск і дуже велику відповідальність на собі. Адже у 27 років у вищу лігу грати вже не кличуть. А мене покликали. І я вирішив використати цей шанс.
— Коли ж справи в команді почали йти все гірше — чим це було зумовлено?
— Звісно, команда мала фінансові проблеми. І з першої ліги вони тоді доволі швидко вилетіли. Буквально за два роки, команда опустилася до другої ліги... Тепер бачимо черговий підйом.
"У Тернополі прибутки рівняються з видатками"
— Якою ви побачили нинішню “Ниву”, коли повернулися з “Олександрії”?
— Прагнення перемагати, працювати є, але матеріальної бази немає. Із футбольної інфраструктури залишилося ще те, що було в 1997 р., однак воно стало ще гірше. А з людським фактором у команди все гаразд.
Зараз, на жаль, команда у важких фінансових умовах, тож тренерському складу важко добитися хороших результатів. Тренери й так крутяться як білка в колесі.
— Як виглядає фінансовий бік життя футболіста? Чи легко, як часом вважають, їм даються гроші?
— У Тернополі прибутки майже рівняються із видатками. Але футбольний вік дуже короткий. І тут вже залежить від того, хто як працює і кому як пощастить. Хтось може щось заощадити, і, залишивши футбол, розпочати власну справу. Інший може все життя програти у футбол, а завершивши кар’єру, не мати ні квартири ні машини. Зрозуміло, у кожного гравця команди — свій клас і рівень, тому й оплата праці в кожного різна.
— А які видатки мають футболісти?
— Оплата за квартиру та харчування — з їхньої кишені. Хоча у солідних клубах футболіст просто грає у футбол і більше нічим не переймається. Може колись і в “Ниві” так буде.
— Яке місце “Нива” займає серед українських команд першої ліги за рівнем оплати праці?
— Безумовно, її можна віднести до найбідніших. Навіть не знаю, чи в цьому рейтингу знайшался б ще одна команда, котра стала б нижче за тернопільську.
— А які команди можете назвати з найбагатших у першій лізі?
— “Волинь” (Луцьк) або ФК “Львів” мають непорівняно краще фінансування. Про команди прем’єр-ліги, звісно, говорити не доводиться, нам того і не треба...
“Дуже захотілося додому”
— Чим же тоді привабив Тернопіль після того, як ви пограли і в “дорожчих” командах?
— Багато років пройшли у майже безперервних роз’їздах, і якось навіть незчувся, як доньці Олі виповнилося 15 років, а фактично не бачив, як вона росла. Просто в якийсь момент сильно захотілося додому... Тож ми переговорили із президентом “Ниви” Степаном Рубаєм і домовились, що я гратиму, скільки зможу, а далі працюватиму в клубі тренером. Така перспектива свого часу мене підкупила, щоправда, вийшло, як бачимо, зовсім навпаки...

“Мріяти не люблю”

— Де і яким бачите себе, наприклад, за років десять?
— Просите помріяти вголос? Знаєте, я не люблю загадувати наперед, а мріяти — тим паче. Для прикладу — останній випадок. 9 вересня “Нива” (Тернопіль) їхала грати з моєю попередньою командою — ПФК “Олександрія”. Хлопці тоді жартували: “Ну як, поїдеш до себе додому футбол грати?”. Кажу: “Чекайте, ще треба дожити”. Минуло буквально два дні, і мене вже в “Ниві” не стало.
А ви кажете — десять років... Тут за два дні все настільки різко змінилося... Ще ввечері я був у команді, а наступного дня о десятій ранку — вже не був...
— Можете робити якісь прогнози на найближче майбутнє для “Ниви”?
— Хіба що дуже приблизні. Прогнозувати результати наступних матчів — не зовсім етично стосовно колишніх колег. Але маю надію, що “Нива” нікуди не вилетить, гратиме у першій лізі, і ще очки свої набере.
Потрібно лише терпіння — і команді, і тренерам. І вболівальникам теж. Зараз мені, сидячи на трибуні, не дуже приємно бачити випадки неадекватної поведінки після кількох пляшок пива, чути малоприємні вигуки в бік “Ниви”...
— Що хотіли б побажати тим хлопцям, які вже грають у футбол, і тим, які ще тільки вирішують, чи займатися ним? Кому варто, а кому не варто йти в професійний футбол?
— А чому б не йти? Йти завжди варто. Завжди краще спробувати цей виклик долі, аніж потім усе життя шкодувати. Зрештою, футбол є не тільки великий, а й любительський. І діти йдуть у спортивну школу не за гроші, а тому, що лю***ть футбол.
Гроші з’являються вже пізніше. Один тренер колись казав: “Молодим гроші давати не можна — гроші їх псують”. Мене свого часу це трохи образило. Але згодом зрозумів, що він був правий. Коли футболіст за півроку заробить великі гроші, надалі він вже не так зацікавлений у своїх результатах.
Мені завжди було простіше грати з людьми, яким є за що відповідати. Старші, хто вже має сім’ю та дітей, і на полі ведуть себе відповідальніше.
Так, зараз пішла тенденція на омолодження футболу: “Молоді за грішми не питають, нічого не вимагають”. Я можу на це відповісти: “Але вони й не грають”. Зріла людина, якій треба утримувати сім’ю, звісно, питатиме про гроші.


“Зібрати стару “Ниву” цілком можливо”

— Чи підтримуєте зараз контакти із тодішнім ветеранським ядром? Як у кого склалася доля?
— Багато з них стали тренерами. Ігор Яворський зараз тренує ФК "Львів". Ігор Біскуп — тернопільську "Ниву". Юрій Чумак — головний тренер кременчуцького "Кременя". Юрій Фокін — у "Феніксі-Іллічівець” (Калініно). Брати Капанадзе виїхали в Нижній Новгород, у Росію. Богдан Самардак працює в Рівному, теж, здається, пов'язаний із футболом. Андрій Шпак грає за "Марспирт" (Марилівка) на першість області. Ще міг би грати і грати за "Ниву", але, видно, не хоче.
— Чи можливо, що тодішня "Нива" у старому складі збереться на якийсь, приміром, товариський матч? І проти кого вона могла б зіграти?
— Думаю, що цілком можливо. Чому б і ні? А зіграти можна було б навіть із нинішнім складом "Ниви". Я ж бачив, наприклад, як Ігор Біскуп тренується із командою — він виглядає не гіршим за молодих.
Так що за потреби ми цілком могли б зіграти такий матч. Щоправда за братів Капанадзе та інших з тодішнього "грузинського легіону" не знаю — чи могли б вони приїхати. А решту — тут, в Україні, тим паче пов'язані з футболом.
— Із "грузинського легіону" хтось в Тернополі чи в Україні залишився?
— Гвіанідзе грає. Каха Дгебуадзе десь тут бізнесом займається. А інші, здається, не залишилися. Зрештою, братів Капанадзе ми легіонерами ніколи й не вважали. Навіть жартували з них: "Та які ви грузини? Ви вже українці!".
— За скільки часу вони стали "українцями"?
— Та одразу, як кожен із братів забив по голу, вони стали "свої хлопці".
Загалом настрій у команді був дуже позитивний, не було поділу на старших і молодших. Так, дистанцію тримали, але дуже по-товариському. Ту обстановку, як на мене, можна навіть назвати сімейною. Лише приємні враження залишилися.
— Ви бачили два склади "Ниви". Чи міг би хтось із нинішнього складу теоретично мати змогу увійти до основи тодішнього?
— Теоретично — можливо окремі гравці були б на перегляді. А практично — не бачу такої можливості. Але то були одні часи, а зараз зовсім інші. І футбол зараз інший. Порівнювати дуже важко і не хочеться цього робити. Зараз футболіст, якому за 30, вже "пенсіонер", він вже на полі ледь ходить, ледь дихає. А той самий Біскуп грав до 42 років. І на тренуваннях він зараз працює чи не більше ніж усі футболісти. Просто варто дивитися на таких і брати з них приклад.

Біографія

Віталій Первак народився у 1970 р. в Старокостянтинові Хмельницької обл. Навчався у Кам’янець-Подільському педінституті на факультеті фізвиховання.

У 22 роки дебютував у професійній команді “Карпати” з Мукачевого.

Також грав у командах: “Случ” Красилів, “Поліграфтехніка” Олександрія, “Волинь” Луцьк, “Прикарпаття” Івано-Франківськ, ПФК “Олександрія”, “Нива” Вінниця.

За тернопільську “Ниву” на позиції захисника зіграв у чемпіонатах 1997/98, 1998/99, 2008/09 рр. 85 матчів, забивши чотири голи.

Треба ще трохи почекати...Лавренко сподівається, що ми таки візьмемо бронщу і ось тоді усе буде НУ я в це вірю...Вонип ще обіцяли гру ветеранів та презентацію книги про ПФКО!

цікаво, шо там за книжечка така вийшла!
знаю що там має бути матеріал і про фанатів!

Книга про клуб вже поступила у продаж, в касах стадіка. Вартість - 50 грн.