Сделать стартовой В избранное


Звіт про виїзд до Молдови

Одразу після жеребкування ЧС-2014 у Бразилії найбільшу цікавість викликали два виїзди – до Молдови і Польщі. Перш за все, проблеми з закордонним паспортом, суттєво скоротили кількість виїзних з Олександрії до Кишинеу. До сусідньої республіки з міста на Інгульці вирушило двоє фанатів. Цікаво, що один з них катав виїзди ще за «Поліграфтехніку» за часів її першого виходу до вишки.

Двоповерховий рейсовий бас Київ – Кишинеу відсотків на 80 заповнений вболівальниками. Ніч поступово переходить у ранок, а ми довго й нудно проходимо паспортний і митний контроль, заповнюємо якісь міграційні картки з ніким не визнаною у світі Придністровською Молдавською Республікою. Витрачаємо на це десь години дві. У Придністров’ї сучасністю і не пахне, проте усе чистенько, пофарбовано, прибрано.

Восьма ранку, матч дей, прибуваємо на Gara Nord (молд.: північний автовокзал). Відсотків дев’яносто п’ять, вивіски і розмови місцевих – рідною мовою. Російська зустрічається досить рідко, хоча звісно усі її розуміють. Орієнтуємось на місцевості, надибали обмінник з найкращим курсом – стаємо щасливими володарями молдавських леїв. Перші дві покупки: карта міста та квитки на вечір суботи назад.

Знайомство зі столицею

Тролейбус мчить нас у центр. От невдача потрапляємо у затор – попереду (за словами водія) велика аварія. Пасажири виходять, бо усім на роботу, нам поспішати нікуди – сидимо. Кондуктор перераховує гроші, водій і кабінці «зажимає» свою (чи не свою) дружину. О, хвилин за 5 поїхали. Виявилося, що одна автівка лише трохи зачепила ліве дзеркало іншої. «Чи й не п****ць яка велика аварія!». – «Да нет, что Вы – там были еще две большие машины, очень стукнулись, они уже отъехали.» – коментує нашу репліку кондуктор. Оооо, російську тут точно розуміють!=).

На карті знайшли позначення стадіону – прямуємо туди. Виявилося, що його давно розібрали, лише трохи зберігся фасад входу. Прогулянка вулицями міста у бік центру нічим не вразила. Усе частіше зустрічали групи українських вболівальників, стікера синьо-жовтих. У центрі найбільшу увагу привернула арка Перемоги, поруч собор, пам’ятник Штефана чел Мааре, який, до речі, зображений на усіх банкнотах..

Про гроші – усі вони одного розміру, різняться лише кольором, цифра номіналу не надто читабельна, тому усі 2 дні досить довго їх рахували. Місто майорить національними кольорами України. Відчуття домашнього матчу.

Ревізор

Склалося враження, що у Молдові не шанують електронну пошту, бо жоден з власників квартири чи агентство, яким ми написали ще з України з приводу оренди житла так і не відповів. На вокзалах жодних об’яв про оренду помешкань — тож купуємо газету. На кожному перехресті по кіоску з картками поповнень, пресою, проте жоден з продавців не знає, де продають і як виглядають картки для таксофонів, яких просто безліч.

Телефонуємо зі мобільного – 5 квартир і усі зайняті – «футбол сегодня». А ми й не знали =). Виговорили усі гроші – вирушаємо у пошуках готелю. О! Готель «Національ» наприкінці центральної вулиці. Хоча мабуть він не працює, бо стоїть без вікон, без дверей. Через дорогу совковий 3-зірковий готель «Кишинеу», по якому плаче ревізор Оля Фреймут, стає нашим домом до ранку.

Український десант

За півтори години до матчу українське фанатьйо починає проходити на домашню арену «Зімбру». Чотири кордони перевірки, проте усі вони якісь лояльно-флегматичні. На перилах банери вішати не дозволяють, що зменшує візуальність наших секторів. Банери з Полтави, Хмельницького, Києва, Дніпропетровська, Ужгороду, Самбору, Олександрії вивішуються на стіні.

Чисто футбольний стадіон на 10 тисяч місць виглядає добре, поле «читається» на «5». Також були одесити, харків’яни, Чернігів, Тернопіль, Франик, Львів, Луцьк, Біла Церква, Миколаїв, Луганськ, Маріуполь…Два гостьові сектори, як і стадіон, забиті під зав’язку. На центральних трибунах також помітні українські пропори. Попереду секторів АСАВ плече в плече.

Гарно виглядав домашній сектор – рози, великі яскраві прапори, заряди.

Про гру – ні слова! Нема слів просто…

Синьо-жовті прапори

Шиза на пристойному рівні! Часом підводив барабан, звук міг бути гучнішим, проте у цілому відпрацювали добре. Заряджаючий – один відомий львівський фанат. Заряди йшли майже без перерв. На 88 хвилині запалюється до десятка фаєрів. Реакції від сірих нема. Фінальний свисток. Ганьба, факи, оплески – усе це лунає одночасно з гостьових. Команда плескає за підтримку, проте на пропозицію підійти поближче, поговорити з приводу рахунку не ведеться.

20 хвилин українців тримають на секторі, а потім випускають через найвужчий вихід…

День другий – не просихаємо

Усю суботу ллє дощ. Намокаєш набагато швидше, ніж висихаєш. Єдине заняттям у таку осінню погоду — бути під землею. Вирушаємо у Кріково — містечко під Кишинеу, де роблять вино під аналогічною назвою.

Найближча екскурсія можлива лише у понеділок, бо зараз день міста, офіційні делегації, треба раніше записуватися і т.п. Після нетривалих але складних переговорів з дівчиною-екскурсоводом, ми у червоному ваончику мчимо по підземеллі. Величезні бочки з вином, лінії по виробництву ігристого, дегустаційні зали, зала, де Путін святкував своє 50-річчя, вина з колекції того ж Володьки, Герінга, постійний аромат вина і все це на глибині до 100 м у колишній шахті по видобуванню каменю.

Купуємо вина найближчим людям. Обід у бістро. Дощ усе йде. Літруха «Букета Молдавии» у дорогу для комфортної поїздки додому. Вже знайомий Гара Норд. У великому автобусі лише десяток пасажирів. Зате можна вмоститися на два крісла одночасно для ночівлі. Жодних проблем на кордоні. Що цікаво – ні туди, ні назад жодної печатки на кордоні у паспорт не поставили.

14 жовтня, 6 ранку, Київ, Покрова. Прогулянка ще темним Голосіївським лісом, що недалеко від автовокзалу. Знаходимо купель неподалік монастиря. На вулиці +8. Окунаємось у воду під церковний передзвін. Духовно і фізично очистившись після поїздки їдемо відпочивати.

Усе тільки починається: понеділок – «Оболонь» у Києві, вівторок – знову Збірна у столиці, субота – самі знаєте що. Великий тиждень футболу для Олександрії тільки починається. Далі буде…


, ,
Tony Philips 15.10.2012.

5 комментариев на “Звіт про виїзд до Молдови”

  1. Поліграф :

    Звіт — чудовий, фотки — гарні…але судячи по фото — Кишинів нічим не вражаю, таке відчуття, наче якесь велике село! А от винні підвали порадували:) А в тих підвалах плєсєнь є?

  2. Фил :

    Вірно! Нічого особливого нема у місті. Щось на зразок середньостатистичного українського міста. Хоча у штольнях і висока вологість — плєсєні нема. Постійно стіни фарбують вапном

  3. Марко :

    Додали відео

  4. damn oi! :

    Тони Филипс, как ты с такой бородой выжил на 88-й минуте матча?

  5. Perry :

    Ха-ха )))

Оставить комментарий











# Команда І В Н П О
1 Шахтар 30 25 4 1 79
2 Динамо 30 23 6 1 75
3 Металіст 30 16 11 3 59
4 Дніпро 30 15 7 8 52
5 Арсенал 30 14 9 7 51
6 Таврія 30 12 9 9 45
7 Металург 30 12 6 12 42
8 Ворскла 30 9 10 11 37
9 Чорноморець 30 10 7 13 37
10 Кривбас 30 9 6 15 33
11 Іллічівець 30 8 8 14 32
12 Волинь 30 7 6 17 27
13 Зоря 30 6 8 16 26
14 Карпати 30 5 8 17 23
15 Оболонь 30 4 9 17 21
16 Олександрія 30 4 8 18 20