Я бачив це на власні очі!
— Запізнюємось на 40 хвилин! — це перші слова, що були почуті зранку у день матчу. Афігєть, деньок розпочинається! Значить собака, яка у цей час відправиться на Хирів відпадає. Наступна аж ввечері… Приємно дивує велика кількість маршруток на Добромиль, тож спокійно фоткаю привокзальну площу у Самборі і падаю на маршрутку. Якщо в плані був Хирів – значить буде Хирів. Час і відстань дозволяють.
7 грн., трохи більше години часу – і я у цьому містечку. Орієнтуюсь на місцевості, визначаю в якому боці Добромиль, руки в ноги і погнав. По дорозі (десь 7 км) мене обганяють не більше десятка машин. Жодну не зупиняю – насолоджуюсь чистим повітрям, гарними краєвидами і переливами церковних дзвонів. Вмикаю FM радіо – з десятка станцій – 8 польською (сказується близькість кордону). На довго мене не вистачає – тож далі лише музика природи.
Доходжу до села Тернава. Є таке на карті. Значить шлях обрано правильно. Тернава ще не закінчилась, як не очікувано, зустрічаю табличку «Добромиль». 10 ранку – я на місці. Надибую вказівник «Добромильський монастир Святого Василя Великого 2 км» – тож деруся цю відстань вгору. Хвилин десять розумного вигляду обличчя у католицькому храмі вистачає для духовного розвитку – спускаюсь знову до міста.
Особливо нічим п’ятитисячне містечко не дивує – лише велика кількість капличок, церков, храмів, ледь не на кожному розі. Повільно бреду у напрямку «Лафорт Арени». За 3 години до матчу на стадіо лише оператори, які вальяжно настроюють техніку для прямої трансляції. Потихеньку попиваю пиво в VIPложі. З’являється директор ФК «Львів» — нічого на це не каже, але як виявиться пізніше – попередить начальника охорони стадіону про одинокого гостя з центру України.
Нарешті починається якийсь рух. Години за півтори приїздить «Богдан» з Беркутом, підтягуються футболісти ПФК «Олександрії» і «Львова». Автобус привозить вболівальників господарів арени. Вже не вмоготу дочекатись матчу, тож рушаю у «клітку». Беркут покурюючи – 0 на масу. Зате стюард, чоловік років шістдесят, просто в шоці, коли дізнався, що я з Олександрії і у мене не має квитка, і я ще буду вішати якийсь банер. Коли дізнається, що Олександрія за 1000 км звідси, вимовляє: «То є диво!», і комусь телефонує. Підходить начальник охорони стадіо, який виявився люб’язним і адекватним дядьком – запитує як доїхав, чи буде ще хтось, чи є якісь проблеми, чи забере мене команда назад, чи все нормально? Приставляє пару акабів, які слєгана напрягають питаннями, типу, а як ти будеш один кричать? а де ти працюєш? а чого ти один?.. і т.п.
Так як дехто не передав мені виїздні банера – перед поїздкою встиг забігти до магазину текстилю, придбав відріз жовтої і чорної тканини для візуалки. Приладдя, часу, а головне навиків і бажання її зшивати не маю. Тож хвилин 15 мудохаюсь поки прив’язав її до сітки. Здається, непогано виглядає.
Розповідати про гру не буду – кожен мав чудову нагоду її споглядати по ТБ. Сектор місцевих фанатів організованістю, шизою і звуком не дивують. Я ж заряджаю лише короткі заряди коли наші наближаються до мого сектору. Після гри уся команда під мої «ПФКА! ПФКА!..» у повному складі підходить до сектору. Окрім звичних оплесків, лунають: «молодець», «дякуємо за підтримку», «красава, що приїхав так далеко»! Такі слова, 3:0 на виїзді – довга поїздка того варта!
У всіх офігенний настрій, всі задоволені, вітають один одного! З Шараномом доходимо висновку – наша прикмета працює: є підтримка на виїзді, є перемога! На пресухі Богдановичу задають питання чи заберуть єдиного фаната з собою? Звичайно заберуть – мало того аж до самого Києва! Виїзд вдався!
Фанаты, ФК Львов, фото
Tony Philips 12.10.2010.
Tony,молодчина!
ех, нажаль не зміг потрапити на матч, хоч був у цей час лише 100 кілометрів від Добромиля…
в розпачі… :(
Крассава!!! Я б один не наважився поїхати скучно зовсім:)
А тепер почитавши звіт про виїзд не можу ще раз наголосити КРАССАВА!
А міліціонери там гонючі:)))
Класний Звіт)